Ведучі вечора Світлана Баран і Марина Галаговець ознайомили присутніх гостей студентів Ужгородського музичного училища імені Д.Задора та Ужгородського комерційного технікуму з життєвим і творчим шляхом поета.
Андрій Самійлович Малишко народився 14 листопада 1912 року в місті Обухів Київської області,в родині сільського шевця.
Його дитинство було нужденне,але освітлене родинною злагодою і материнською ласкою,наукою шляхетних вчителів.Образ матері його улюблений і, можливо, найкращий образ, над яким він трудився все життя. Яскравим прикладом є пісня "Рідна мати моя", музику до якої написав Платон Майборода.
Якби Андрій Малишко написав лише "Рідна мати моя, ти ночей не доспала" він би однаково лишився в пам'яті українського народу.
Також на нашому вечорі прозвучала улюблена пісня вчителів і учнів, нинішніх та колишніх "Пісня про вчительку",яку виконали студентки Ужгородського музичного училища імені Д.Задора.
Поет низько схиляв голову перед генієм Тараса Шевченка. Він створив оригінальний поетичний образ Кобзаря, його неспокійного і нескореного духу. В поезіях збірки "Вищий голос" автор з великою емоційною силою стверджує,що духовний голос Шевченка, його заповіти на віки увійшли в душу українського народу.
Кінцевою віхою на 40-річній поетичній дорозі Андрія Малишка була книга, яка мала символічну назву "Серпень душі моєї". Побачила вона світ у 1970 році. У вірші під цією назвою він ніби підводить пісумок свого життя:
У зрячім серці, де високий серпень
Душі моєї, повної відмін,
Стоїть в дворі і в щедрості дарує
Усе, що я спромігся донести,
Що не віддав нікчемності і лжі,
Немов святиню на твердих руках,
Попалену, але свою до скону.
Мій серпню чорнобровий, все віддай,
Не приховай, не прихитруй нічого
І лиш клечальну пісню збережи
На день обжинку й чесного змолоту.
Андрія Малишка не стало 17 лютого 1970 року. Смерть прийшла до митця надто рано - йому було лише 57 років. Він стаяв на порозі нових поетичних звершень. За словами Олеся Гончара, Андрій Малишко - "людина полум'яного темпераменту, творчого шаленства,він згорів довчасно, упав на півшляху полишивши нам золоті розсипи своїх поезій, нев'янучу красу своїх пісень".
Немає коментарів:
Дописати коментар