19 6ерезня у літературно-мистецькій вітальні Ужгородської міської бібліотеки Михайло Темнов презентував черговий збірник казок «День сказки».

Як і попередні збірники проекту «День сказки» він є Міжнародним. Творча майстерня даного проекту продовжує свою діяльність, розпочату ще в травні 2012 року і з тих пір впевнено розширює свою географію.

В даному збірнику представлені казки 36 авторів із п’яти країн світу. Тут читачі різного віку зможуть знайти для себе  читання для душі.

 

Автори надіються, що кожен, хто прочитає ці казки, отримає море позитиву і задоволення.

 

Всі ми, і дорослі, і діти іноді мріємо, мрії спонукають нас жити і творити, тому автори пропонують погрузнути в атмосферу чудес, відчути себе чарівниками, феями, або просто опинитись разом з героями в фантастичному світі пригод, погуляти небувалими світами і вам не захочеться розлучатись із казкою. А казка зробить Ваше життя добрішим, рідіснішим і щасливішим.

 

Автор-упорядник збірника Михайло Темнов подарував Ужгородській центральній міській бібліотеці та її філіям 6 примірників книг. Працівники бібліотек щиро вдячні за подарунок.

 

Тож, шановні читачі, приходьте до бібліотеки, занурюйтесь в світ казок, пригод і мрій! ПОВІРТЕ В КАЗКУ!

 

 

 

"Одвічна загадка - Жінка"

6 березня у літературно-мистецькій вітальні Ужгородської міської бібліотеки   відбувся вечір до Міжнародного жіночого дня 8 Березня.

Святково прикрашена зала сприяла щирій, теплій  атмосфері дійства для жінок в оточенні   друзів  та однодумців. Вся бібліотечна родина зібралась , щоб щиро розділити святковий настрій.

Першою  всіх жінок, які були присутні на святі, привітала в.о. начальника Управління у справах культури, спорту, сім'ї та молоді Василиндра Ольга Михайлівна, вона щиро побажала всім присутнім найголовнішого в житті  - здоров'я.

Ведучими вечору були студентки-практикантки Гудак Христина та Семйон Вікторія, які розповіли про роль жінки в суспільстві та зачитували вірші присвячені жінкам. А студентка І-бібліотечного курсу Каріна Станинець виконала пісню «Чорнобривці».

За звичаєм жінок вітають чоловіки, тож до всіх привітань і побажань приєднався Іван Рубін, студент бібліотечного відділення.

Ну і звичайно директор Ганна Василівна Бандурка також щиро привітала колег, побажала щоб кожна жінка пам’ятала, що вона жінка, адже таємницю жіночності слід шукати у справжньому покликанні жінки.

Жінка – це одвічний біль і одвічна втіха. Вона може перетворити життя і на рай і на пекло. Від її любові та нелюбові залежить дуже багато. І якщо вона за щось бореться, то довершує.

Крім музичних привітань, на святі проводились різноманітні конкурси та гадання, які цікаво розрядили гостей.

У читальному залі оформлена книжкова виставка «Одвічна загадка…»

На завершення вечору всім гостям свята подарували квіти та запросили до святкового фуршету.

Колектив Ужгородської центральної міської бібліотеки щиро вітає всіх жінок зі СВЯТОМ. Зичимо Вам міцного здоров'я, людського щастя, витримки, уваги та гідного поцінування від держави!

Жадана і ніжна, мила і велична

На протязі всіх незліченних літ

Будь, Жінко, завжди іменем окличним,

Тримай в долонях цей чарівний світ.

Турнір по шашкам у бібліотеці..

       

Сьогодні в Ужгородській центральній міській бібліотеці до Міжнародного дня жінок відбувся турнір по шашкам, за підтримки Управління спорту Ужгородської міської ради.

Турнір проходив у три раунди, близько 20 учасників дуже наполегливо змагалися між собою.

В результаті змагань серед спортсменів по шашкам 1-ше місце посіла Мандзинець Марина, 2-ге – Бенце Мар'яна, 3-тє – Гудак Христина.

Переможці були нагороджені медалями та грамотами.

Такий турнір по шашкам в міській бібліотеці проводиться вже вдруге.      Сподіваємось, що нам вдасться проводити такі заходи регулярно і кожного наступного разу вони будуть на вищому рівні.

Ми дуже вдячні організаторам (Шпонтак Сергій та Павлов Євгеній «Спорт для всіх") , що допомогли нам провести турнір.

«Я так ніжно їх любив»

      Сьогодні в літературно-мистецькій вітальні Ужгородської міської бібліотеки відбувся літературно-тематичний вечір (присвячений до 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка).

      Відкрила вечір директор Ужгородської ЦБС Ганна Василівна Бандурка.

 Присутніми на нашому святі були студенти Ужгородського коледжу культури і мистецтв.

Гудак Христина та Семйон Вікторія майбутні бібліотекарі студентки ІІІ курсу провели літературний  вечір, перегорнули декілька сторінок особистого життя Великої Людини – Тараса Григоровича Шевченка. Торкнулись гілки печалі й кохання його долі.

    Ми не просто вшанували пам’ять Тараса Шевченка, а серцем та душею спробували відчути його невмирущість, а може дещо по-новому відкрили для себе велич образу митця, його нелегку життєву і творчу долю.

     Вперше незбагненні почуття пробудила в хлоп’ячій душі сусідська дівчина Оксана Коваленко. Цій музі Шевченко присвятив поему «Мар’яна - черниця»,  поезії «Три літа», «Мені тринадцятий минало», «Ми вкупочці колись росли». Згодом цей жіночий тип першого кохання буде подобатись Шевченкові у жінках і він шукатиме в них, ту, справжню – подругу, дружину порадницю.

      Але доля готувала йому нову зустріч у Яготині з жінкою, якій у листопаді 1843 року Тарас Шевченко  адресує такі рядки: «О добрый ангел! Малюсь и плачу перед тобою. Ты  утвердила во мне веру в существование святых не земле». Це була – княжна Варвара Рєпніна, їй було 35, коли вона познайомилась з 29-ти літнім Шевченком.

     Поет з великою повагою поставився до трепетного почуття Варвари, але не міг відповісти на щире кохання. Врешті-решт між ними зав’язалась тепла, довірлива дружба майже до останніх років життя Т. Г. Шевченка. Він присвятив їй одну з кращих поем «Тризна». Олександра Софілканич студентка 2 курсу спеціальність «Видовищно-театралізовані заходи» продекламувала уривок з поеми «Тризна».

     У червні 1943 року уже прославленим автором «Кобзаря» і портретистом їде Шевченко у рідну Україну. На балу, поет зустрічає Ганну Закревську. У цій жінці Тарас Бачить одухотворений образ і в нього з’являється бажання мати свою родину, свій дім, дружину, тихий і надійний захисток. Та, жаль – Ганна Закревська дружина іншого. Рубін Іван та Станинець Каріна студенти І курсу, майбутні бібліотекарі, показали сценку «Закревська і Шевченко» з віршу «Якби зустрілися ми знову».

     Повертаючись із заслання Шевченко знову вертається до думки про сім’ю, їде до Петербурга. Та доля на цілих 5 місяців міцно пов’язує його з Нижнім Новгородом. Там Тарас освідчується у коханні 15-ти річній актрисі Катерині Піуновій, незважаючи на 28 років різниці між ними.

Що це було? Манна сп’яніння від волі, політ у прірву юності і краси? Так уже судилось, що невеличка, гінка, кучерява Катерина була фатально схожа на першу, осяяну дитинством, кохану Оксану.

      У червні 1860 року, на дачі Надії Забіли – української поміщиці, Шевченко знайомиться з наймичкою, колишньою кріпачкою, 20-ти літньою Ликерою Полусмаковою. Він вхопився за рятівну думку – збудувати з цією кріпачкою своє родинне щастя, виглядати якого і чекати він уже стомився. Аж раптом – розрив, версія якого, вірогідніше, була через зраду Ликери.

     На завершення вечору студенти продекламували вірші Кобзаря:

- Каріна Станинець «Думи мої, думи мої»

- Вікторія Паллагі «Заповіт» на угорській мові

- Євгенія Штефуряк «Думка»

      Так і залишився Тарас Григорович неодруженим. Не роздмуханими іскрами залишилися ці жінки в його житті.

     Поета не стало. Згасла свічка його життя. Але залишилось слово, яке не має обмежень у просторі.