Серпень душі моєї...

Сьогодні в Центральній міській бібліотеці пройшов вечір до 100-річчя від дня народження видатного українського поета Андрія Малишка.

Ведучі вечора Світлана Баран і Марина Галаговець ознайомили присутніх гостей студентів Ужгородського музичного училища імені Д.Задора та Ужгородського комерційного технікуму з життєвим і творчим шляхом поета.

Андрій Самійлович Малишко народився 14 листопада 1912 року в місті Обухів Київської області,в родині сільського шевця.

Його дитинство було нужденне,але освітлене родинною злагодою і материнською ласкою,наукою шляхетних вчителів.Образ матері його улюблений і, можливо, найкращий образ, над яким він трудився все життя. Яскравим прикладом є пісня "Рідна мати моя", музику до якої написав Платон Майборода.
Цей твір для нас виконав Сергій Юськів, соліст вокальної студії "Соло міо" студентського центру дозвілля "Ювентус" Ужгородського національного університету.
Якби Андрій Малишко  написав лише "Рідна мати моя, ти ночей не доспала" він би однаково лишився в пам'яті українського народу.

Також на нашому вечорі прозвучала улюблена пісня вчителів і учнів, нинішніх та колишніх "Пісня про вчительку",яку виконали студентки Ужгородського музичного училища імені Д.Задора.
Поет низько схиляв голову перед генієм Тараса Шевченка. Він створив оригінальний поетичний образ Кобзаря, його неспокійного і нескореного духу. В поезіях збірки "Вищий голос"  автор з великою емоційною силою стверджує,що духовний голос Шевченка, його заповіти на віки увійшли в душу українського народу.
Кінцевою віхою на 40-річній поетичній дорозі Андрія Малишка була книга, яка мала символічну назву "Серпень душі моєї". Побачила вона світ у 1970 році. У вірші під цією назвою він ніби підводить пісумок свого життя:

І струнить день на скрипочках малих
У зрячім серці, де високий серпень
Душі моєї, повної відмін,
Стоїть в дворі і в щедрості дарує
Усе, що я спромігся донести,
Що не віддав нікчемності і лжі,
Немов святиню на твердих руках,
Попалену, але свою до скону.
Мій серпню чорнобровий, все віддай,
Не приховай, не прихитруй нічого
І лиш клечальну пісню збережи
На день обжинку й чесного змолоту.

Андрія Малишка не стало 17 лютого 1970 року. Смерть прийшла до митця надто рано - йому було лише 57 років. Він стаяв на порозі нових поетичних звершень. За словами Олеся Гончара, Андрій Малишко - "людина полум'яного темпераменту, творчого шаленства,він згорів довчасно, упав на півшляху полишивши нам золоті розсипи своїх поезій, нев'янучу красу своїх пісень".