28 січня у межах проєкту «Пліч-о-пліч: Згуртовані громади» відбулася змістовна онлайн-зустріч між колективами Ужгородської публічної бібліотеки та Костянтинівська Центральна Міська Публічна Бібліотека.
Працівники Ужгородської публічної бібліотеки представили ідеї популяризації бібліотеки у гумористичному та традиційному форматах, продемонстрували власні відеоролики з елементами гумору, які допомагають зробити бібліотеку більш сучасною та близькою до громади.
Колеги з Костянтинівської бібліотеки поділилися досвідом використання платформи TikTok для популяризації бібліотеки, розповіли про формати, які працюють для молодіжної аудиторії та сприяють залученню нових відвідувачів.
Ця зустріч стала прикладом ефективного обміну практиками: поєднання гумору та легкості з одного боку і сучасних соціальних мереж — з іншого.
Ужгородська публічна бібліотека
Працюємо: Пн.- Пт. з 9.00 до 18.00, Сб.- 09.00 - 17.00, Вихідний день - неділя, тел.61-42-23, e-mail: uzhlib@gmail.com
середа, 28 січня 2026 р.
четвер, 22 січня 2026 р.
Тренінг з редагування статей у Вікіпедії
22 січня в Ужгородській публічній бібліотеці відбувся для бібліотечних працівників. Захід провела Марина Сташина-Нейметі — досвідчена редакторка та тренерка Вікімарафону-2026
Сучасна бібліотека — це не лише сховище книжок, а й центр цифрової грамотності та відкритих знань. Саме тому тренінг мав на меті:
• навчити бібліотекарів працювати з Вікіпедією як із глобальною енциклопедією;
• показати, як бібліотечні фонди та локальні знання можуть стати частиною світового інформаційного простору;
• сформувати практичні навички редагування, створення та перевірки статей.
• Учасники ознайомилися з базовими принципами роботи Вікіпедії:
• нейтральність викладу — уникнення оціночних суджень;
• достовірність джерел — посилання на перевірені публікації та документи;
• структура статті — правильне оформлення розділів, категорій та посилань.
Марина Сташина-Нейметі поділилася власним досвідом роботи у Вікіпедії, розповіла про виклики та можливості платформи. Її поради допомогли учасникам зрозуміти, що редагування статей — це не лише технічна навичка, а й відповідальність перед читачами та спільнотою.
Сучасна бібліотека — це не лише сховище книжок, а й центр цифрової грамотності та відкритих знань. Саме тому тренінг мав на меті:
• навчити бібліотекарів працювати з Вікіпедією як із глобальною енциклопедією;
• показати, як бібліотечні фонди та локальні знання можуть стати частиною світового інформаційного простору;
• сформувати практичні навички редагування, створення та перевірки статей.
• Учасники ознайомилися з базовими принципами роботи Вікіпедії:
• нейтральність викладу — уникнення оціночних суджень;
• достовірність джерел — посилання на перевірені публікації та документи;
• структура статті — правильне оформлення розділів, категорій та посилань.
Марина Сташина-Нейметі поділилася власним досвідом роботи у Вікіпедії, розповіла про виклики та можливості платформи. Її поради допомогли учасникам зрозуміти, що редагування статей — це не лише технічна навичка, а й відповідальність перед читачами та спільнотою.
середа, 21 січня 2026 р.
«Єдина Україна: слово, що об’єднує» До Дня Соборності України
21 січня в Ужгородській публічній бібліотеці відбулася патріотична година, присвячена Дню Соборності України — «Єдина Україна: слово, що об’єднує». Захід став щирим простором для роздумів і спільного відчуття єдності.
Модератор заходу представив історичну довідку, що окреслила шлях українського народу до незалежності та нагадала про силу слова як символу національної ідентичності. Присутні мали змогу побачити документальні кадри, які відтворюють важливі сторінки нашої історії — боротьбу, здобутки та прагнення до свободи.
Особливу атмосферу створила участь студентів Ужгородського музичного фахового коледжу ім. Д. Задора. Молодь не лише долучилася до перегляду, а й активно висловлювала власні думки та емоції. Їхні слова стали доказом того, що патріотизм — це не лише пам’ять про минуле, а й відповідальність за майбутнє. «Єдина Україна» — це не лише назва події, а й нагадування про те, що сила нашої держави полягає в єдності, взаємній підтримці та любові до рідного слова.
Модератор заходу представив історичну довідку, що окреслила шлях українського народу до незалежності та нагадала про силу слова як символу національної ідентичності. Присутні мали змогу побачити документальні кадри, які відтворюють важливі сторінки нашої історії — боротьбу, здобутки та прагнення до свободи.
Особливу атмосферу створила участь студентів Ужгородського музичного фахового коледжу ім. Д. Задора. Молодь не лише долучилася до перегляду, а й активно висловлювала власні думки та емоції. Їхні слова стали доказом того, що патріотизм — це не лише пам’ять про минуле, а й відповідальність за майбутнє. «Єдина Україна» — це не лише назва події, а й нагадування про те, що сила нашої держави полягає в єдності, взаємній підтримці та любові до рідного слова.
вівторок, 6 січня 2026 р.
понеділок, 5 січня 2026 р.
"Водохреща: коли небо торкає воду"
Водохреще (Богоявлення) — християнське свято на згадку про хрещення Ісуса Христа в річці Йордан. Його головним символом є освячена вода, що уособлює очищення, оновлення та Боже благословення.
середа, 24 грудня 2025 р.
Відкриття виставки дитячих різьбяних робіт
Ужгородська публічна бібліотека знову стала осередком творчості та натхнення. У світлій і теплій атмосфері 23 грудня відбулося відкриття виставки дитячих різьбяних робіт, які створили учні приватної школи художньої різьби по дереву «Kinch-Art» та гуртка різьби по дереву приватного ліцею «Теобенд» під керівництвом вчителя різьби Віталія Кінча.
Свято розпочалося з урочистого слова директора КЗ «Ужгородська публічна бібліотека» Людмили Ленарт, яка підкреслила значення мистецтва як живої пам’яті та духовної опори для молодого покоління. Вона наголосила, що саме такі події допомагають дітям відчути себе частиною великої культурної традиції, а бібліотека стає місцем, де слово і мистецтво поєднуються в єдине джерело натхнення.
Модератор заходу Андріана Гузак, звернулася до присутніх із теплими словами про силу мистецтва, яке єднає покоління, та про дерево як матеріал, що «пам’ятає руки майстра». Вона запросила учасників до хвилини мовчання, аби вшанувати тих, завдяки кому ми маємо змогу сьогодні творити й пам’ятати.
Далі учні школи представили свої роботи. Вони щиро й натхненно розповідали про процес створення, про символи, які вкладали у кожен орнамент, і про те, як дерево стає мовою фантазії та пам’яті. Їхні слова звучали як маленькі історії — про красу природи, про казкові образи, про поєднання суворої геометрії й теплих фантазій.
Не менш важливим було слово батьків, які поділилися своїми враженнями. Вони висловили вдячність учителю за терпіння, професіоналізм і любов до мистецтва, адже саме завдяки його підтримці діти змогли розкрити свої таланти. Для багатьох батьків ця виставка стала моментом гордості й радості, адже вони побачили, як їхні діти перетворюють дерево на справжні мистецькі образи.
Кульмінацією заходу стало представлення майстра, засновника школи «Kinch-Art» — Віталія Кінча - члена Національної спілки художників України, лауреата премії імені Й. Бокшая та А. Ерделі. Його творчий шлях, численні виставки, майстер-класи та нагороди стали прикладом того, як любов до мистецтва може поєднувати традицію й сучасність, а твори майстра вже займають місце у приватних колекціях України та світу.
Зворушливим акцентом стало те, що до слова майстра приєдналася його дружина Юлія Кінч. Вона щиро доповнила виступ чоловіка, підкресливши значення підтримки родини у творчому процесі. Її слова прозвучали як доказ того, що за кожним талантом стоїть міцна опора — любов, довіра й спільна праця. Присутні відчули, що саме ця єдність сім’ї додає сил і натхнення для нових звершень.
Виставка завершилася теплими словами вдячності та побажаннями нових творчих звершень. Атмосфера заходу була наповнена світлом, щирістю й натхненням. Це було справжнє свято творчості — свято рук, що дарують дереву голос, і сердець, які зберігають його тепло.
Свято розпочалося з урочистого слова директора КЗ «Ужгородська публічна бібліотека» Людмили Ленарт, яка підкреслила значення мистецтва як живої пам’яті та духовної опори для молодого покоління. Вона наголосила, що саме такі події допомагають дітям відчути себе частиною великої культурної традиції, а бібліотека стає місцем, де слово і мистецтво поєднуються в єдине джерело натхнення.
Модератор заходу Андріана Гузак, звернулася до присутніх із теплими словами про силу мистецтва, яке єднає покоління, та про дерево як матеріал, що «пам’ятає руки майстра». Вона запросила учасників до хвилини мовчання, аби вшанувати тих, завдяки кому ми маємо змогу сьогодні творити й пам’ятати.
Далі учні школи представили свої роботи. Вони щиро й натхненно розповідали про процес створення, про символи, які вкладали у кожен орнамент, і про те, як дерево стає мовою фантазії та пам’яті. Їхні слова звучали як маленькі історії — про красу природи, про казкові образи, про поєднання суворої геометрії й теплих фантазій.
Не менш важливим було слово батьків, які поділилися своїми враженнями. Вони висловили вдячність учителю за терпіння, професіоналізм і любов до мистецтва, адже саме завдяки його підтримці діти змогли розкрити свої таланти. Для багатьох батьків ця виставка стала моментом гордості й радості, адже вони побачили, як їхні діти перетворюють дерево на справжні мистецькі образи.
Кульмінацією заходу стало представлення майстра, засновника школи «Kinch-Art» — Віталія Кінча - члена Національної спілки художників України, лауреата премії імені Й. Бокшая та А. Ерделі. Його творчий шлях, численні виставки, майстер-класи та нагороди стали прикладом того, як любов до мистецтва може поєднувати традицію й сучасність, а твори майстра вже займають місце у приватних колекціях України та світу.
Зворушливим акцентом стало те, що до слова майстра приєдналася його дружина Юлія Кінч. Вона щиро доповнила виступ чоловіка, підкресливши значення підтримки родини у творчому процесі. Її слова прозвучали як доказ того, що за кожним талантом стоїть міцна опора — любов, довіра й спільна праця. Присутні відчули, що саме ця єдність сім’ї додає сил і натхнення для нових звершень.
Виставка завершилася теплими словами вдячності та побажаннями нових творчих звершень. Атмосфера заходу була наповнена світлом, щирістю й натхненням. Це було справжнє свято творчості — свято рук, що дарують дереву голос, і сердець, які зберігають його тепло.
вівторок, 23 грудня 2025 р.
«Пліч-о-пліч: Згуртовані громади» зустріч з Михайлом Милим
23 грудня у рамках проєкту «Пліч-о-пліч: Згуртовані громади» відбулася поетична й змістовна онлайн-зустріч між колективами Ужгородської публічної бібліотеки та Костянтинівської центральної міської бібліотеки. Подія стала справжнім містком єднання та культурного діалогу.
Особливим акцентом зустрічі було спілкування з поетом, педагогом, кандидатом фізико-математичних наук, митцем, волонтером, заступником ГО «Донецьке земляцтво у Львові» Михайлом Милим.
Ми мали нагоду відкрити для себе багатогранну творчість автора, який поєднує наукову точність із глибоким художнім чуттям. Під час зустрічі пан Михайло зачитав свої патріотичні вірші — «Дух Тараса», «Мова», «Лист до друга» та інші. У цих рядках звучала сила слова, що народжується з серця людей, котрі стали на захист України.
Його поезія — це не лише мистецьке висловлення, а й духовна підтримка, що надихає, утверджує віру в перемогу та нагадує про цінність рідної мови й культури.
Зустріч стала важливим простором діалогу, де слово поета перетворилося на міст між минулим і сучасним, між особистим переживанням, спільною пам’яттю.та вірою у Перемогу.
Особливим акцентом зустрічі було спілкування з поетом, педагогом, кандидатом фізико-математичних наук, митцем, волонтером, заступником ГО «Донецьке земляцтво у Львові» Михайлом Милим.
Ми мали нагоду відкрити для себе багатогранну творчість автора, який поєднує наукову точність із глибоким художнім чуттям. Під час зустрічі пан Михайло зачитав свої патріотичні вірші — «Дух Тараса», «Мова», «Лист до друга» та інші. У цих рядках звучала сила слова, що народжується з серця людей, котрі стали на захист України.
Його поезія — це не лише мистецьке висловлення, а й духовна підтримка, що надихає, утверджує віру в перемогу та нагадує про цінність рідної мови й культури.
Зустріч стала важливим простором діалогу, де слово поета перетворилося на міст між минулим і сучасним, між особистим переживанням, спільною пам’яттю.та вірою у Перемогу.
Підписатися на:
Коментарі (Atom)





















